 |
О так, ви залюбки базiкаєте зi мною (й кепкуєте з мене, бiдашної); ви полюбили нашу гостинну оселю, мною вподобанi книжки, мiй чудовний сад i навiть витiвки моєї шумної доньки; та я для вас - нiщо.
Так? Так.
Цiлковите нiщо.
Та, якщо, по прочитаннi мого "визнання", ви дiйшли б думки, як європеєць та смерковий романтик, що я достатньо приваблива для того, щоб вам скористатися з мого листа й закрутити зi мною "iнтрижку", тодi, знайте, це буде злочинно - бiльш злочинно, нiж було би насильство над викраденою дитиною.
Бачте-но, коханий, якщо б ви намислили зостатись, якби я вас застала тут (чого, звичайно, не станеться, й тому можу так фантазувати), самий факт вашого зоставання мiг би бути витлумачений тiльки в один спосiб: що ви для мене хочете стати тим же, чим я хочу стати для вас - супутником життя - i що ви готовi поєднати назавжди своє життя з моїм i бути батьком моєї дiвчинки.
Дозвольте менi, ще трiшечки помарити й помандрити думкою, мiй найкоштовнiший; адже я знаю, що ви вже розiрвали цей лист, i його скравки (нерозбiрливо) в водоверть клозету.
Мiй найкоштовнiший, mon tres, tres cher яку гору любовi я звела для тебе протягом цього магiчного червня мiсяця! Знаю, як ви стриманi, як багато в вас "британського". Можливо, що цю вашу старосвiтську замкненiсть, ваше почуття пристойностi пошкоробить прямота бiдної американочки! Ви, котрий приховує свої найсильнiшi пориви, маєте взяти мене за безсоромну дурку за те, що розкриваю так широко своє нещасне зранене серце.
В минулi роки я зазнала багато розчарувань.
Мiстер Гейз був прекрасна людина, надiйна та цiльна, ба, нажаль, вiн був на двадцять рокiв старший за мене, отже - та не будьмо базiкати про минуле.
|
