 |
А за тим - розкаяння, пронозлива втiха покутних ридань, плазування любовi, безнадiйнiсть чуттєвого примирення... В оксамитовiй темрявi ночi, в мотелi "Мiрана" (Мiрана!), я цiлував жовтуватi пiдошви її довгопалих нiжок, - я дiйшов до останнiх принижень i жертв... Та все це було нi до чого.
Ми обидвоє були приреченi.
Та скоро менi довелось вступити в нове коло пекельних тортур.
Коли ми залишали Уейс, на однiй з крайнiх вулиць... Ах, можу присягнути, що це не було маячiнням.
На цiй крайнiй вулицi я мигцем побачив знайомий вишневий Як з вiдкидним верхом, або ж його тотожний двiйник.
Замiсть Траппа, там сидiло четверо або п'ятеро гучних акторських типiв, представникiв кiлькох статей - та я нiчого не сказав.
Пiсля ж виїзду з Уейса намалювалось щось зовсiм iнше.
|
