 |
Сiра примара за нами потемнiла, стала густiшою, постала компактною Домiнiонною Синню... Раптом моє авто, нiби вiдгукнувшись на муки мого бiдного серця, почало якось скочуватися й ковзати сюди-туди, причому з-пiд нього линуло безпорадне "хляп-хляп-хляп". "Шина капут, мiстере", - весело проказала моя добра дiвчинка.
Я зупинився - на краю гiрської прiрви.
Лолiта склала на грудях руки й уперлась витягнутою ногою в приладну дошку.
Я вилiз, оглянув праве заднє колесо.
Нижня половина нещасної шини прибрала огидно прямокутну форму.
Трапп зупинився в п'ятдесяти ярдах позаду нас.
На цiй вiдстанi обличчя його було лише сальною плямою, ба пляма смiялась.
Я вирiшив скористатись випадком i попрямував до нього - з блискучою iдеєю позичити в нього пiдойму, хоч у мене була своя.
Вiн трохи позадкував.
Я боляче перечепився об камiнь - i утворилась атмосфера повального радiння.
|
