 |
Та ти не смiєш мене заганяти в пастку.
Добре - нехай буде по-твоєму, ми нiде не заходили.
Ми просто балакали й дивились на сукнi в вiтринах". "В яких вiтринах? Ось у цiй?" "Так, хоча б у цiй". "Ах, Лолiто! Поглянь-но ближче". Видовище було дiйсно мало привабне.
Дженджикуватий молодий прикажчик чистив пилососом щось наче килим, на якому стояли двi фiгури, що мали такий вигляд, нiби вони щойно постраждали вiд вибуху.
Одна з них була зовсiм оголена, без перуки й без рук.
Судячи з її порiвняно незначної довжини й манiрно-грайливої пози, можна було припустити, що в зодягненому станi вона зображала, й далi зображатиме, дiвчинку лолiтчиного росту.
В теперiшньому станi, проте, вона не мала чiткої статi.
|
