 |
хати нею треба було лишень близько години (сорок миль). Iнакше довелося б тягнутись по шосе Iкс ще миль сто й тiльки тодi скористатись петлястим, ледачим шосе Зед, щоб потрапити на потрiбну менi автостраду.
Немощена дорога, проте, погiршувалась, вибої ставали жахливiшими, бруд - густiшим, i коли пiсля десятої милi пiдслiпуватого, бiсiвського, черепахового просування, я спробував повернути назад, мiй старий, слабкий Iкар застряг у глибокiй глинi.
Навкруг було темно, все було насичено сирiстю й безнадiєю.
Мої фари повисли над широкою канавою, повною води.
Навкiлля, якщо воно iснувало, зводилось до чорної пустелi.
Скiльки я не дужався вивiльнитись, мої заднi колеса тiльки скиглили в тванi й нудьзi.
|
