 |
Я достатньою мiрою гордий вiд того, що знаю дещо, щоб скромно визнати, що не знаю всього.
Можливо, я пропустив деякi пуанти в цьому криптографiчному пепер-чесi.
Який трепет торжества та гидливостi iздригав крихке єство моє, коли, бувало, серед простих, невинних iмен в готельному списку таємний сенс його диявольської крутиголовки вмить еякулював менi в обличчя! Я помiчав, що як тiльки йому починало ввижатись, що його крутнi стають занадто мудрованi, навiть для такого експерта, як я, вiн мене надив iзнову простiшою скриткою.
Арсен Люпен" був очевидний напiв-французовi, що пам'ятав детективнi оповiдання, якими вiн переймався в дитинствi; й чи треба б було знатись на кiнематографi, щоб розколоти кепську заколупку в адресi: "П.О.
Тьомкiн, Одеса, Техас". У не менш нестерпному стилi, та по сутi достойному розуму культурного пана, а не полiцiянта, не пересiчного злодiя, не шпетного комiвояжера, були такi вигаданi iмена, як "Ертуар Ромб" - явна переробка iменi автора "Le Bateu Blue" - так буде i менi дозволено трохи поглузувати, панове! - або "Морiс Шметтерлiнг", вiдомий своєю п'єсою "L'Oiseau Ivre" (що, вскочив, читачу?). Кепське, але кумедне "Д.
Оргон, Ельмiра, Новий Йорк" вийшло, звичайно, з Мольєра; й тому що я допiру багнув зацiкавити Лолiту вiдомою комедiєю вiсiмнадцятого столiття, я радо вiтав старого приятеля - "Гаррi Бумпер, Шерiдан, Вайомiнг". З невинних Бермудських Островiв вiн зробив дотеп - словограй, який пристойнiсть не дозволяє менi навести, й усякий фрейдист з нiмецьким прiзвищем i декотрим знанням в галузi релiгiйної проституцiї збагне миттєво натяк в "Др.
|
